28 Апреля 2019

КІБЕРНЕТИЧНО-МАТЕМАТИЧНА ПСИХО- АКМЕ ГЕНЕТИЧНА ТЕХНОЛОГІЯ

Інноваційна кіберматематична акмеологічна технологія

         КІБЕРНЕТИЧНО-МАТЕМАТИЧНА ПСИХО- АКМЕ ГЕНЕТИЧНА ТЕХНОЛОГІЯ   

         Кібернетично-математична Психо-Акме Генетична технологія (КМПАГТ) - призначена для дослідження людини на основі таких наук як: генетика, біологія, медицина, психологія, праксеологія, психогенетика, гештальт психологія, кібернетика, теорія управління, математика, акмеологія, фізика, фізіологія, біофізика, біохімія, антропологія (педагогічна, етасологічна, соціальна, регіональна: історична, економічна, біологічна тощо), соціологія,  гендерологія, комп’ютерологія, алгоритмологія, богословіє, етнографія, політика  тощо.

          КМПАГТ - використовується як інструментарій, засіб дослідження, метод, алгоритм, предиктор, програма аналізу та синтезу успадкованих, вроджених (філогенез) та набутих в процесі життєдіяльності (онтогенез) людини (генотип, фенотип) з метою видачі порад, рекомендацій людині стосовно її поведінкової домінанти життєвого шляху для досягнення нею акме- точок у розвитку та реалізації успадкованих та набутих потенційно-ресурсних можливостей.

Кібернетичної Акмеології (КА)

  • це комп`ютерно-експертний інструментарій дослідження, аналізу, моделювання потенційно - ресурсних можливостей людини на основі КА ергономічно-ергатичної інтелектуальної ІС З метою конструювання індивідуальної акме - моделі особи для формування технологій, програм, алгоритмів, методологій досягнення нею власних акме- точок життєдіяльності;
  • це також, системна комп`ютерно-інноваційна технологія дослідження, аналізу та синтезу потенційно-ресурсних онто- і філо- генетичних можливостей людини з метою визначення та прогнозування іі акме- у різних сферах життєдіяльності та зацікавленостей;
  • це методологічна наука, як система принципів та способів організації теоретичної і практичної діяльності людини;
  • це основа самостійного пізнання світу;

це вчення, дисципліна, галузь дослідження. КА - це акмеологія заснована на кібернетиці; це прикладна кібернетика; це спеціальна акме- дисципліна, предметом якої є застосування кібернетично - математичних методів та моделей у акмеології.

  • КА - призначена для того щоб допомогти людині: визначити іі ресурси, сформулювати мету у відповідності до ресурсів, спроектувати паспорт (модель) досягнення мети.

    КА - досліджує ресурс людини, допомагає сформулювати мету, дає поради стосовно реалізації мети - бажання на основі ресурсів акме- людини та пошуку алгоритму сприятливих умов для конструктиву діади: Мета - Ресурс.

 

 

 

Кібернетично - математична акмеологія (КМА) - це акмеологія , що використовує (заснована на) кібернетику і математику; це спеціальна акме- дисципліна, предметом якої є застосування кібернетично-математичних моделей і методів у акмеології (Рис.   ).

Акмеологічна кібернетика і математика (АКМ)- це галузь кібернетики і математики, яка стимулюється акмеологічними задачами та застосовується для аналізу і обробки акмеологічних даних. У АКМ - проводяться дослідження по використанню кібернетики і математики для обробки результатів акме- досліджень.

Актуальною є проблема акмеологічності кібернетики, математики творчості, тому що математика і кібернетика народжені людською психікою і як наслідок їх можна розглядати як частину предметної галузі психології та акмеології. І у цій якості математика і кібернетика цікавлять психологію (акмеологію методично і генетично як засіб самопізнання і як наслідок народжений психікою. А генетичний аспект і створює предмет акме- (психо) математично-кібернетичної епістемології.

Автор вважає, що розуміння КМА як особливої специфічної науки базується на таких поняттях: КМА моделі і методи, КМА засоби, акмеологічна епістемологія математики і кібернетики, акмеологічна епістемологія математики і кібернетики у її онтологічному сенсі.

Акмеологічна кібернетично-математична епістемологія (АКМЕ) - на теперішній час обмежується сферою КМА та АКМ моделями і методами, що вже розроблені та розробляються у математичній психології та у психологічній математиці та кібернетиці. АКМЕ розглядається автором в її філо- та онтогенетичному аспектах. Предметом АКМЕ - є генетичний аспект пізнання людини.

Акмеологічна праксіологічна  кібернетично-математична епістемологія використовується для побудови акмеологічно - психологічної кібернетично-математичної моделі людини та для акме- самопізнання.

            Основні функції кібернетично-математичної акмеології (психології) (КМА-П) як науки це: кібер- акме- псих діагностика, прогностика, управління, менеджмент та логістика. Кількісний підхід у КМА-П, як і у інших слабо формалізуємих науках, базується на кваліметрії (психометрії) та її методах. Всі акме- явища, сутності та причини - не визначені і варіативні, і тому повинні описуватися як випадкові події, величини, функції на основі традиційного математичного апарату: теорії ймовірностей та математично-статистичних методів, а також на основі мульти- множин, помічених матриць, багатовимірних розподілів ймовірностей, стохастичних графів, варіативних алгоритмів, математично-статистичних моделей і методів для акме- психологів тощо, але відповідно до сутності акме- психології. При цьому треба використовувати математичну інтерпретацію психологічних об’єктів дослідження.

 

         Слово „технологія” грецького походження: techne – мистецтво, майстерність; logos – наука. Сам термін „технологія” стосовно навчального процесу було вперше вжито у 1886 р. американцем Дж. Саллі. У процесуальному розумінні технологія відповідає на конкретне запитання: „Як зробити (з чого і яким способом)?”. Технологічний процес, у нашому розумінні, передбачає певну послідовність операцій з використанням необхідних для цього засобів.

Зазначимо, що на сьогоднішній день ні серед учених-теоретиків, ні серед практиків поки що не існує загальноприйнятого трактування поняття „технологія”. Це спонукало автора до короткого дослідження в даній області. Було встановлено, що до формулювання зазначеного поняття підходять з різних позицій. У наукових джерелах його трактують як: проведення різних операцій, що здійснюються певним способом і в певній послідовності; технологічний процес; сукупність способів і прийомів, що використовуються у будь якій справі; різні методи, матеріали, словом, все, що бере участь в навчальному процесі та сприяє у роботі.

Категорія „технологія” швидко посіла значне місце і в акмеології. Акмеологічна технологія – сукупність засобів, спрямованих на розкриття внутрішнього потенціалу особистості розвиток якостей, які сприяють досягненню високого рівня професіоналізму.

Технологічний аспект здійснює вплив на уточнення базових акмеологічних категорій, зокрема, деякі акмеологи вважають, що професійну майстерність можна розглядати як оволодіння комплексом продуктивних психотехнологій і технологій професійної діяльності. Дуже часто акмеологічні технології ототожнюють із психологічними технологіями, проте вони лише близькі, але зовсім не тотожні. Зокрема, їх принциповою відмінністю є спрямованість дій.

Акмеологічні технології відрізняються в першу чергу гуманістичною спрямованістю, тому, що вони призвані допомогти в здійсненні прогресивного розвитку особистості, тоді як психологічні впливи по своїй суті є маніпулятивними. Гуманістична спрямованість акмеологічних технологій стала основою для гуманітарно-технологічного розвитку особистості.

В акмеології розроблені і успішно використовуються гуманітарні технології самопізнання, самооцінки, саморозвитку. Акмеологічні технології завжди є індивідуально спрямованими, вони використовуються для особистісно-професійного розвитку особистості. Головним методом акмеологічних технологій є акмеологічний вплив. Акмеологічний вплив – це інтегрований і цілеспрямований вплив, який здійснюється на особу чи групу, і має гуманістичний зміст і спрямований на розвиток особистості або групи. Підвищення рівня саморегуляції в результаті акмеологічного впливу необхідно для того, щоб сформувати в людей впевненість в собі, своїх силах, виключити виникнення паніки і песимістичних настроїв, боязні завтрашнього дня, підвищити їх працездатність, стресостійкість, більш повно реалізувати потенціал тобто зробити особистість більш сильною.

Розробка інструментарію акмеологічних технологій привела до формування напрямку, який має назву – акметектоніка. Акметектоніка – розглядає виключно тільки внутрішні причини і детермінанти руху до професійного акме. Отже, акметектоніка – це внутрішній рух до оптимуму, яке дозволяє суб’єкту на основі самопізнання і саморозвитку визначити свою точку зору, своє джерело, рухому силу розвитку. В акметектоніці еталон суб’єкту професійної діяльності визначений як образ акме, під яким розуміють сукупність найвищих якісних показників інтелектуальних, емоційних, вольових, комунікативних характеристик і складових здоров’я, отриманих в процедурах оцінювання і корекції. Її структура виглядає таким чином: інтелектуальна акметектоніка, емоційно-чуттєва акметектоніка, вольова акметектоніка, комунікативна акметектоніка, акметектоніка здорового способу життя.

Кожний розділ акметектоніки включає: 1) одиниці аналізу, розвитку і реалізації; 2) експертно-діагностичні методи збору, аналізу і інтерпретації інформації, отриманої про об’єкт; 3) модель реальних професійних якостей; 4) модель реальних професійних здібностей; 5) модель реальних умінь і навиків; 6) техніки впливу і само впливу в процесі навчання і розвитку; 7) техніки корекції і само корекція наявного стану; 8) техніки конструювання і розвитку професійного акме.

         Алгоритм -         Алгоритм (А) - це програма дій або поведінки. Алгоритм - (у Акме- Психології) - застосовуються головним чином у психології (акмеології) діяльності. Існують різноманітні алгоритми.

Для психології (акмеології) алгоритми бувають:

  1. Людинологічні і машинні (механістичні).
  2. Комп`ютерні (К) і некомп`ютерні.
  3. Варіативні (В) і неваріативні.
  4. Стохастичні (С) і не стохастичні.
  5. Прості і складні.
  6. Описові і символьно-мовні.
  7. Аналітичні.
  8. Графічні або табличні тощо.

         Наприклад, машинні (приборні) алгоритми = детерміновані алгоритми. Вони можуть бути: однозначні (О) / неоднозначні; варіативні (В) / неваріативні.

         Наприклад, комп`ютерні алгоритми - це складні, неоднозначні алгоритми. (тобто варіативні = багато варіативні але детерміновані).

         Робота механізму (комп`ютер) - циклічна, її легко уявити у вигляді орг графа, це ще Н.Я. Грот представляв - ідеальний психологічний оборот. Але психологи (акмеологи) не визнають алгоритми у психології, вважаючи що людині не властива алгоритмічна діяльність мислення, "забуваючи" при цьому про стереотипи, установки, рефлекси тощо. Хоча у більшості випадків людина - творча особистість і їй властива варіативність у прийнятті рішень(ПР). Навіть проста задача для людини має багато варіантів або способів рішення.

         Предиктор - назва одного з методів обчислювальної математики, у якому послідовними наближеннями знаходиться рішення задачі. При цьому алгоритм методу являє собою цикл, у якому спочатку прогнозується рішення, а потім перевіряється прогноз стосовно вимог до точного рішення задачі. Алгоритм завершується у випадку, коли прогноз задовольняє вимогам точності рішення задачі.

         КМПАГТ досліджує особу на основі її генотипу і фенотипу, які включають такі характеристики (кількісні, якісні, кількісно-якісні тощо): типи пам’яті, мислення, уявлення, уваги, характеру, темпераменту, взаємодії з довкіллям та соціоністичних ознак.

         Типи пам’яті: образна (зорова, слухова, смакова, тактильна, нюхова); рухова, змістовна, механічна, емоційна, короткострокова, довгострокова, довільна («произвольная»), не довільна або мимовільна.

         Типи мислення: по ґенезу (наочно діюче, наочно образне, мовно логічне); по типу пізнання (теоретичне, емпірічне); по засобам дії (вербальне, наочне); по функціям (творче, критичне); по ступені рефлексії (інтуїтивне, раціональне); по типу проблем (практичне, теоретичне).

         Типи уявлення: по ступеню суб’єктивності (довільне, мимовільне); по відношенню до можливого майбутнього; по ступеню унікальності (репродуктивне, творче); по відношенню до нездійсненого майбутнього (мрії, фантазії).

         Типи уваги: довільне, мимовільне з властивостями концентрація, обсяг, розподіл, перемикання, стійкість.

         Типи характеру: гіпертимний (самостійний, товариський або компанійський, гомінкий або шумливий); циклоїдний (гіпертимний + субдепресивний); лабільний         (крайня рухливість або динамічність настрою); астеноневротичний (підвищена втомлюваність, роздратованість, тяготіння до іпохондрії); сенситивний (надмірна вразливість + відчуття власної неповноцінності); психастенічний (нерішучість, тяготіння до нескінченних міркувань, тривожна мінливість, любов до самоаналізу, нав»язливи застереження); шизоїд ний (замкненість та недостатнья інтуїція у спілкуванні); епілептоїдний (злобно тужливий стан + роздратування, тяготіння до азартних ігор, туго рухливість, інертність, педантизм); істероїдний (егоцентризм, жадоба уваги оточуючих до себе, потреба викликати подив, свічуття, повагу, захоплення); нестійкій тип (тяга до задоволень, розваг, байдикуванню, вуличних компаній; трусливість, нестійкість до впливу інших);

Конформний (прилаштування до оточення, довкілля; думають і поступають «як всі», не полюбляють виділятися, висовуватися); змішані типи.

         Типи темпераменту: холерики, сангвініки, флегматики, меланхоліки.

         Типи взаємодії з довкіллям: інтроверти, екстраверти, аутисти. Існує типологія Карла Густава Юнга - це типологія здорових людей, яка побудована на відкритті механізму селекції  сигналів довкілля, що сприймаються психікою. Цей механізм називають кодом інформаційного метаболізму (ІМ) або правилами мови, за допомогою якої передається інформація. Механізм створений з 8- ми елементів, різні комбінації яких дають 16 кодів ІМ. Кожна людина має один з таких кодів, тобто є представником якогось типу ІМ. Тип людини (за Юнгом К.) може бути: розумовий (мислячій, думаючий), емоційний, сенсорний, інтуїтивний, кожен з яких може бути інтровентованим (інтротим), екстравентованим (екстратим), раціональним (шизотимний), іраціональний (циклотимним, епітимним), екстратим + інтротим = Циклотим. Чистих типів людини не буває , але буває перевага якогось типу (відносна перевага) над іншими, що визначає мотивацію особи. Тип людини не можна штучно змінити. Спроби це зробити ведуть до хвороб. Екстраверти та інтроверти можуть бути розумові, емоційні, сенсорні, інтуїтивні.

 

 

 

 

 

Ближайшие события

Все события
Новые книги

Свежие новости

Читать все новости