Словарь

  Процес запуску програми, збудження ланцюгової хімічної або ядерної реакції, електричного розряду внаслідок зовнішньої дії на систему (рос. инициирование; англ. initiation).

  Перетворювач струму одного напрямку на систему змінних струмів (рос. инвертор; англ. inverter).

  Фізична величина, що характеризує здатність провідника нагромаджувати енергію магнітного поля, коли у ньому протікає електричний струм. Позначається здебільшого латинською літерою L, в системі СІ вимірюється у Генрі. Дорівнює відношенню магнітного потоку Ф через контур, визначений електричним колом, до величини струму І у колі, тобто L = Ф/I. Енергія магнітного поля, створеного електричним струмом у колі, визначається формулою . 2 1 2 LIE = Індуктивність залежить від форми контуру.

  Частка від ділення потокозчеплення котушки Ф на струм І, що його зумовлює (рос. индуктивность (идеальной индуктивной катушки); англ. inductance (of an ideal inductor)).

  Відношення значення потокозчеплення взаємоіндукції одного контуру до значення струму іншого контуру, який зумовлює це потокозчеплення. Взаємна електромагнітна індукція зумовлена зміною потокозчеплення контуру за рахунок зміни струму в іншому контурі (рос. индуктивность взаимная; англ. mutual inductance).

  Скалярна величина, яка дорівнює границі відношення приросту потокозчеплення самоіндукції індуктивної котушки до приросту струму в ній, за умови, що приріст струму прямує до нуля (рос. индуктивность динамическая).

  Термін, вживаний до пристрою або кола, в якого індуктивність за певних умов є переважаючою (рос. индуктивный).

  В індуктивному методі висновок про множину робиться на підставі знань про її елементи, у дедуктивному методі, навпаки, робиться висновок про елементи множини на підставі знань властивостей всієї множини; (рос. индукция (как метод исследования)).

  Векторна величина, що характеризує магнітне поле і визначає силу, яка діє з боку магнітного поля на заряджену частинку, що рухається (рос. индукция магнитная).

  Текстовий конструкторський документ, який містить указівки і правила з виготовлення виробу або його експлуатації (рос. инструкция (СКД)).

  Предмет, пристрій, використовуваний для створення певного об`єкта або впливу на об`єкт: його зміни, вивчення, вимірювання (рос. инструмент).

  Галузь досліджень, що являє собою сукупність методів і засобів аналізу розумової діяльності людини й конструювання технічних систем, спроможних виконувати завдання, які раніше вважалися прерогативою людського мозку. Займається формалізацією проблем та завдань, алгоритм розв`язання яких невідомий наперед. Вивчає алгоритми пошуку і прийняття рішення (рос. искусственный интеллект).

  Посилення, збільшення напруженості, потужності, продуктивності, дієвості тощо (рос. интенсификация).

  Напрям у розвитку виробництва, за яким зростання його обсягу відбувається насамперед внаслідок науково-технічного прогресу, підвищення рівня організації виробництва й управління, ефективного використання технічних, матеріальних і трудових ресурсів, а не через розширення (рос. интенсификация производства).

  Глобальна телекомунікаційна мережа інформаційних і обчислювальних ресурсів. Всесвітня система об`єднаних комп`ютерних мереж, побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів даних. Інтернет утворює глобальний інформаційний простір, слугує фізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних. Інтернет – це хаотичне об`єднання автономних систем, яке не гарантує якості зв`язку, але забезпечує стабільність роботи і незалежність функціонування системи у цілому від стану будь-якої її ділянки (рос. интернет).