2 Апреля 2019

Акмеологія в Україні

Розвиток Акмеології в Україні

Акмеологія в Україні

         Підґрунтям створення авторської гендерно-статевої етасологічної акмеологічної моделі стало вивчення досліджень українського дослідника - Тартаковського М.С. [1], а також всесвітньо відомого педагога-антрополога українського походження, «вчителя всіх сучасних вчителів» -Ушинського К.Д. [2] та педагогів-акмеологів: Н.В.Кузьміної, Б.Г.Ананьєва, О.О.Бодальова, А.О.Деркача, А.В.Петровського, Гагарина О.В.       В Україні та Росії першим почав науково-практично обґрунтовувати використання комплексного системного вивчення людини на основі антропологічних наук Ушинський К.Д. [2],   а  практично використовувати акмеологію М. Тартаковський, який ще у 1986 р. опублікував роботу «Все хотят быть красивыми», де на стр. 199 - 200, наголошував: «Акмеология направлена на максимальное продление во времени творческих возможностей человека; она стремится гармонизировать физические и духовные потенции индивида с его телесной конституцией и психическим складом. В акмеологии трудно отделить научную сторону от искусства, от приобретаемого человеком в соответствии со своей культурой умения следовать собственной природе с тем, чтобы полдень жизни длился как можно дольше». Дали він пише: «… вершинное состояние, акмэ, должно быть достаточно стабильным и, что еще более важно, полностью осознаваемым; оно должно характеризоваться не столько узкофизиологическими, сколько духовными и физиологическими параметрами индивида, более того - личности, такие параметры исследует акмеометрия как ветвь акмеологии, разрабатывая системы измерений и обьективные сравнимые показатели, насколько возможно - числовые, точные. Практическая акмеология, опирающаяся на науки, всесторонне изучающие человека, и на общую физическую культуру, может помочь конкретному индивиду решить такую поставленную им перед собой задачу: выглядеть моложе на четверть, и даже на треть своего паспортного возраста… Неуклонный рост духовности человека, беспорно, продлевает его акмэ, да и жизненные сроки в целом… сгруппировав разнообразнейшие факторы, определяющие наш душевный комфорт (или дискомфорт), чему акмеология придает чрезвычайно большое значение, выделим семь важнейших жизненных позиций: здоровье, … семейные обстоятельства…, материальное положение,…, работу (учебу), …, жилище,…, социальный статус, …, отношение лиц противоположного пола». Далі він пропонує тест, з урахуванням цих 7- ми критеріїв, який дозволяє умовно визначити чи відчуває людина себе щасливою, задоволеною життям або не задоволеною на основі принципів акмеології. Більш повно концепція та принципи акмеології були описані М. Тартаковським у його книжці «Акмеология» [1].

    В Україні створені: Національна Академія Державного Управління при президентові України (створена психолого-акмеологічна служба). Акмеологію досліджують і вивчають: в Управлінні організації профнавчання при Головдержслужбі України, Українському Центрі культурних досліджень (при НПУ ім. М.П. Драгоманова). Вона включена у навчальну програму Національного Університету імені М. Драгоманова з дисципліни: «Акмеологія», розробник Гузій Н.В. Вивчають акмеолоію і у Київському Університеті імені Бориса Гринченка на кафедрі загальної, вікової та педагогічної психології («Акмеологія», Укладачі: Лісовець С.В., Шевцова О.М.); на кафедрі фізичного виховання і педагогіки спорту («Акмеологія у фізичному вихованні» - розробник: Дерека Тетяна Григорівна). З 2005 р. кожен рік проводиться міжнародна конференція: “Акмеологія – наука ХХІ сторіччя” на базі Київського Університету імені Бориса Гринченка. Продекларовано про нову науку – КіберАкмеологія у 2005, монографія “Модернізація податкової служби. Моделі. Методи АРМ”. Вперше видана монографія “Інтелектуально-математичний менеджмент: Кіберакмеологічна концепція” – 2007 р. Автор - Антонов Валерій Миколайович. А також - Кібернетична акмеологія: теорія і практика [4].

    В Україні офіційно існує лабораторія акмеології  (науково-методична лабораторія акмеології освіти) в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, яку очолює О.А. Дубасенюк. Лабораторія створена у 2004 з метою надання теоретичної та практичної допомоги студентам університету щодо підвищення рівня їх професійної підготовки на базі кафедри педагогіки, оскільки саме акмеологія – наука, що вивчає вершинні прояви професіоналізму діяльності, умови досягнення високої якості освітніх систем. З 2010 року науково-дослідна лабораторія акмеології освіти активно діє як регіональна філія Всеукраїнської громадської організації «Українська академія акмеології», яку очолює доктор філософських наук, професор, академік НАПН України В.О. Огнев’юк.        Метою діяльності науково-дослідної лабораторії акмеології освіти є ініціювання і координація наукових досліджень у галузі акмеології професійно-педагогічної діяльності; наукова співпраця з акмеологічними осередками вищих навчальних закладів України та країн ближнього зарубіжжя; введення в науковий обіг нового наукового матеріалу. Основними напрямами наукової і організаційної роботи лабораторії акмеології освіти є:

  • ініціювання і координація проведення наукових досліджень у галузі професійної педагогічної діяльності шляхом залучення до проведення досліджень викладачів, співробітників, студентів університету; створення дослідницьких та проблемних груп; виявлення перспективних науковців серед студентів, випускників ЖДУ, працівників галузі освіти, залучення їх до проведення досліджень у рамках діяльності лабораторії; співпраця з громадськими організаціями та державними установами для досягнення поставленої мети;
  • допомога учасникам науково-дослідних груп у проведенні досліджень: встановлення і координація співпраці з провідними навчальними закладами України та країн ближнього зарубіжжя; затвердження тем бакалаврських, дипломних, магістерських робіт, тем дисертаційних досліджень у рамках діяльності лабораторії; накопичення, опрацювання та розповсюдження інформації про конференції, семінари з проблем акмеології професійно-педагогічної діяльності;
  • введення в науковий обіг нового наукового матеріалу через участь у роботі всеукраїнських та міжнародних конференцій, роботі семінарів та круглих столів; популяризація ідей і наукових здобутків науково-дослідної лабораторії акмеології освіти; рекомендація кращих досліджень до публікації у вітчизняних та зарубіжних наукових виданнях.

     Існує також лабораторія акмеологія освіти у м. Рівно (Рівенський Державний Гуманітарний Університет, психолого-природничий факультет).

 

         В Україні тему педагогічної акмеології активно опрацьовують: Архіпова С.П., Голобородько Є.П., Дерека Т.Г., Чумак Л.В., Рибалко Л.С., Гладкова В.М.,  Г.С. Данилова (зокрема, вона розробила модель акмеологічної школи [33]).

         Найважливіше, – на думку методолога- акмеолога Лідії Зозулі з Києва, – допомогти вихованцю самовизначитися щодо власного розвитку. Тоді стає бажаним кінцевий результат навчання, сам процес набуває якості необхідного інструмента для досягнення своєї мрії, своєї життєвої вершини. В Україні створена достатньо структурована акмеологічна наукова школа. У 2006 році заснована Українська Академія Акмеологічних Наук (зараз називаеться - Українська Академія Акмеології). Місцеві наукові осередки та відділення УААН функціонують майже в усіх обласних центрах та в ряді більших і менших міст України. Українська Академія Акмеології та Київський Університет імені Бориса Грінченка запровадили з січня 2010 р. видання наукового журналу «Акмеологія в Україні: теорія і практика» (зараз журнал має назву «Неперервна освіта: акмеологічні студії»).

         Питаннями інноваційних акмеологічних підходів в освіті займаються: Антонов В.М., Архіпова С.П., Дубасенюк О.А., Сазоненко Г.С. Голобородько Є.П., Рибалко Л.С., Гладкова В.М., Чумак Л.В., Дерека Т.Г. а також В.М.Вакуленко, Н.В. Гузій, Г.С.Данилова, Сазоненко Г.С., Г.Д.Щекатунова та багато інших.

         В Україні існує Центр гендерної культури ([email protected]). Проект «Центр гендерної культури як інноваційний центр інтерактивнї гендерної освіти» реалізується у Харкові з 1 січня 2016 за підтримки European Endowment for Democracy. Метою проекту є створення та налагодження в Харкові діяльності постійно діючої інноваційної структури, що системно працюватиме в сфері неформальної гендерної освіти для дорослих, в основі якого лежить ідея Long Life Learning — навчання протягом життя.

         Засновано в Україні «Українська асоціація дослідження жіночої історії». Членство в Асоціації є добровільним та індивідуальним. Членами Асоціації можуть бути повнолітні громадяни України, які мають повну вищу освіту та займаються науково-дослідною та/або освітньою діяльністю в ділянці жіночої і гендерної історії, мають оригінальні наукові публікації з відповідної тематики, поділяють мету та сприяють реалізації завдань Асоціації.

         Українська асоціація дослідників жіночої історії (УАДЖІ: Адреса сайту - www.womenhistory.org.ua) – недержавна неприбуткова громадська організація, є добровільним об’єднанням фахових істориків, які значну частину своїх наукових інтересів та освітньої діяльності зосереджують на дослідженні та/або викладанні жіночої та гендерної історії. УАДЖІ була заснована восени 2010 року групою науковців, чиї дослідницькі та викладацькі інтереси значною мірою зосереджені у ділянці жіночої та ґендерної історії. За словами представників УАДЖІ, головною метою діяльності асоціації є інституціоналізація жіночої/ґендерної історії у науково-освітньому просторі України та інтеграція ґендерного підходу у дослідження минулого і викладання історії. УАДЖІ є колективним членом Міжнародної федерації дослідників жіночої історії (International Federation for Research in Women’s History) та репрезентує інтереси та наукові доробки членів асоціації на міжнародній арені. Метою діяльності Асоціації є підтримання, сприяння розвитку та координація досліджень і викладання жіночої і гендерної історії в Україні, а саме:

  • інтеграція гендерного підходу в науково-освітній процес і дотримання принципу гендерної рівності в суспільних практиках
  • утвердження високого теоретико-методологічного рівня дослідницької та викладацької роботи
  • створення осередків дослідження жіночої і гендерної історії в науково-освітніх установах
  • підтримка індивідуальних та колективних науково-освітніх проектів
  • розробка науково-методичної літератури

Основними завданнями Асоціації є:

  • проведення наукових досліджень з жіночої та гендерної історії
  • розробка та впровадження освітніх проектів
  • інтистуціоналізація жіночої і гендерної історії у вищій школі і академічній науці
  • розвиток співпраці українських науковців між собою та з колегами за кордоном
  • активна співпраця з іншими інституціями та організаціями в Україні та за кордоном
  • протидія явищам академічної несумлінності (плагіату, профанації тощо)
  • популяризація наукового доробку членів Асоціації та інших дослідників

         Для реалізації своїх цілей і завдань, УАДЖІ: здійснює моніторинг стану досліджень та викладання жіночої та гендерної історії в Україні; формує інформаційні банки даних; здійснює фахову експертизу наукових праць, науково-методичних розробок, освітніх програм тощо; надає консультативну допомогу науково-дослідним установам, громадським організаціям, органам ЗМІ, окремим дослідникам; розробляє науково-методичні та дидактичні розробки (навчальні посібники, підручники, програми навчальних курсів, методичні рекомендації тощо); організовує науково-освітні заходи (конференції, семінари, літні школи, тощо); надає інформаційну та науково-методичну підтримку членам Асоціації; популяризує науковий доробок членів Асоціації в ділянці жіночої і гендерної історії (шляхом організації публічних лекцій, презентацій, виставок, виступів у ЗМІ і т. п.).

         Тобто проблемою акмеології опікуються багато визначних вчених, тому що, акмеологія - це розквіт, вершини розвитку, акме – досягнення у фізичному, психічному, розумовому, духовно-моральному напрямках життєдіяльності людини. Акмеологія, це наукапро гармонійний розвиток зрілої особистості; про цінності людини; про самовдосконалення, самореалізацію, само актуалізацію людини; про методи (технології)  акме- життєдіяльності особи у професіональному, духовному, моральному, біо- психо- фізіологічному напрямках. Об’єкт акмеології  -  це особа, індивід, суб’єкт діяльності, народ, культура, цивілізація, людство, що постійно гармонічно (прогресивно, динамічно) розвивається та само реалізується головним чином у професіональних досягненнях (чи у всій своїй життєдіяльності, у глобальному розумінні) з метою досягнення свого найвищого рівня розвитку. Об’єкт дослідження та формування Акмеології – це: людина як: індивід, особа, суб’єкт діяльності; малі і великі соціальні угрупування, ‘сукупні суб’єкти’, що досягають свого Акме; народи, культури, цивілізації, світові угрупування, людство, що сягають Акме. Предмет акмеології - це: закономірності, процеси, психологічні механізми,  умови та фактори, що сприяють прогресивному розвитку зрілої Особи та її високим професійним досягненням. Предмет Акмеології  (у широкому розумінні) -  це об’єктивні та суб’єктивні фактори, що сприяють/протидіють  прогресивному розвитку людини, народу,  мистецтва, науки тощо, а також  закономірності. механізми, інструменти, технології, що забезпечують можливості досягнення вищого ступеня розвитку – Акме. Галузі досліджень акмеології - це: 1) онтологічнийпрогресивний розвиток зрілої людини; гносеологічний історичний аспект розвитку людини; аксіологічнийцільовий аспект життя людини, що направлений на досягнення вершини життєдіяльності особи; метологічнийтехнологічний аспект досягнення мети людини.

         Аспекти Акмеології: 1) віковий аспект досліджень базується на основі наук: педології –педагогіки дітей та юнацтва; андрагогіки – ‘педагогіка’ дорослих; геронтології – ‘педагогіка людей похилого віку; 2) освітній аспект базується на діагностиці і розвитку знань і умінь у системі:                              загальної, професійної, неперервної освіти; 3) професійний аспект пов’язаний з визначенням можливостей та результатів здійснення трудової діяльності через тестування: професійних, психологічних, соціологічних якостей тощо; 4) креативний аспект  визначає зусилля, що витрачаються та успішність їх реалізації; 5) рефлексивний аспект пов’язаний з самосвідомістю Людини у процесі її розвитку і розумінням комунікаційного довкілля; 6) існують також інші аспекти: біхевіорістичний, кіберакмеологічний,когнітологічний,  синергетичний тощо. Існують і різні математичні дисципліни, що використовуються у акме- психології: «чиста», прикладна, «логістична» або «інтуїтивістська», «конструктивістська», кількісна, якісна, «нескінчена», кінцева, неперервна, дискретна, формальна, змістовна, нечислова тощо [3]. Відомо, що сучасна психологія це акме- праксеологія, тобто потужна розгалужена система теоретичних і прикладних дисциплін, що розвиваються на межах багатьох наук: біо соціальна психологія; вікова психологія; військова психологія; генетика поведінки; генетична психологія; диференціальна психологія; експериментальна психологія; етно психологія; ергономіка; економічна психологія; зоо психологія; інженерна психологія; історична психологія; космічна психологія; клінічна психологія; медична психологія; математична, кібернетична, ергатична психологія; нейро психологія; психолінгвістика; психологія науки; психологія мистецтва;  психофізика; психофізіологія; психометрія; психофізіологія (загальна і диференціальна); психофізіологічна біоніка і математика; психологія таланту; психологія характеру; психо фармакологія; психологія права; психологія мови; психологія людини; психологія праці; психологія соматології; психологія спорту і фізкультури; психо геронтологія; психо акмеологія; педагогічна психологія; соціальна психологія; соціо біологічна психологія; соціальна психологія; соціальна психологія мас;онто психологія; управлінська психологія; фізіологічна психологія; характерологія тощо. Тобто акмеологічна психологія - виступає на сучасному етапі як інтегратор багатьох сфер Людинознавства і основний засіб побудови її загальної теорії і практики.

         Розглянемо психолого-акмеологічний підхід  у вивченні впливу гендерних стереотипів на професійну самореалізацію особистості. Акмеологія, що виникла на стику природничих, суспільних і гуманітарних дисциплін, вивчає феноменологію, закономірності та механізми розвитку людини на щаблі його зрілості. Поняття «зрілість особистості» включає в себе безліч характеристик, серед яких найбільш важливе місце займає соціалізація особистості.

         Соціалізація - це акумулювання індивідом протягом життя соціальних ролей, норм і цінностей того суспільства, до якого він належить [1]. За допомогою соціалізації суспільство відтворює соціальну систему, зберігає свої соціальні структури, формує соціальні еталони, стереотипи і стандарти (групові, класові, етнічні, професійні та ін), зразки рольової поведінки. Щоб не бути в опозиції по відношенню до суспільства, особистість змушена засвоювати соціальний досвід шляхом входження в соціальне середовище, в систему існуючих соціальних зв`язків. Однією з основних функцій соціалізації є формування особистості, адекватно відображає соціальну ситуацію і здатної взяти на себе вирішення найбільш важливих суспільно значущих завдань, а також «естафіровать свою духовність живуть в цьому ж суспільстві, країні, сім`ї і в єдиному цивілізаційному просторі». Соціалізація здійснюється в результаті взаємодії безлічі обставин. Обставини, при яких створюються умови для протікання процесів соціалізації, називають факторами соціалізації. А.В. Мудрик класифікував ці фактори наступним чином: макрофактори (космос, планета, світ, країна, суспільство, держава); мезофактори (етнос; місце і тип поселення - регіон, село, місто, селище; кошти масової інформації - радіо, телебачення, газети і т. д.); микрофакторов (сім`я, групи однолітків, навчальні, професійні, громадські групи). Фактори соціалізації - це середовище, яке не є спонтанним і випадковим. Основною вимогою до розвиваючої середовищі є створення атмосфери, в якій будуть панувати гуманні відносини, довіри, безпеки, можливість особистісного зростання, емоційна синтонність. У ній повинні бути закладені можливості для самореалізації, свободи творчості, естетичного й морального розвитку. Відповідно до прийнятими суспільством ідеальними типами особистості здійснюється робота в інститутах соціалізації по їх формуванню та розвитку. У цьому плані завжди можна говорити про соціальне замовлення суспільства інститутам соціалізації на типову особистість. У свою чергу, інститути соціалізації змушені міняти концептуальні (теоретичні) моделі відповідно до зміненій державною політикою, у тому числі і освітньої. Одним з основних чинників соціалізації є сім`я (Розділ 4.3). Вона характеризується як складне соціальне утворення, яке, з одного боку, є специфічним соціальним інститутом, а з іншого - малої соціальною групою. Сім`я виконує найрізноманітніші функції: подолання депопуляції, збереження моральних підвалин, культурних традицій, соціалізації молодого покоління.

         Розглянемо ще один важливий фактор соціалізації - етнос. Етнос - «історично склалася на певній території стійка сукупність людей, що володіють загальними рисами і стабільними особливостями культури (включаючи мову) і психічного складу, і свідомістю своєї єдності і відмінності від іншихподібних утворень». Існуючі сьогодні держави поліетнічні. Це змушує дивитися на етнічні проблеми як на найбільш пріоритетні в політиці будь-якої держави, в тому числі і а Україні. Кожен етнос має свої специфічні особливості, сукупність яких утворює його національний характер, або психічний склад, які проявляються в національній культурі.        Найбільш очевидно етнічні особливості проявляються на рівні буденної свідомості, зокрема, у змісті стереотипів. Етнос як фактор соціалізації підростаючих поколінь не можна ігнорувати, але не слід і абсолютизувати його вплив. Так, при порівняльному вивченні виховання в численних, не схожих один на одного культурах виявилося, що під всіх культурах прагнули виховати одні й ті ж риси у дітей одного і того ж статі. У хлопчиків основна увага приділялася розвитку самостійності та прагнення до успіху, у дівчаток - почуття обов`язку, дбайливості і покірності, але в деяких суспільствах шаблони виховання інші, чоловіки і жінки поводяться інакше. Доведено, що всі народи прагнуть виховувати своїх дітей працьовитими, сміливими, чесними. Відмінності полягають у тому, яким чином здійснюються соціалізація і виховання дітей. Етнічні особливості, пов`язані зі способами соціалізації, поділяються на вітальні, то є способи фізичного розвитку дітей (вигодовування, характер харчування, спорт і т. д.) і ментальні (духовні). На соціалізацію підростаючого покоління великий вплив надає і духовний склад етносу, який рядом вчених позначається як менталітет і який формується в специфічних соціокультурних умовах життя того чи іншого народу.

         Менталітет. Менталітет - це сукупність установок і нахилів індивіда або соціальної групи діяти, мислити, відчувати і сприймати світ певним чином. А.А. Бодальев (Вершина в развитии взрослого человека: характеристики и условия достижения. — М.: Флинта: Наука, 1998)  відносить до соціально психологічних труднощів спілкування бар`єри, пов`язані з етнічною приналежністю людей. Говорячи про це, він ставить питання про шляхах і засобах корекції процесу міжособистісної взаємодії. «Стрижневою проблемою в цьому напрямку є створення продуманої системи формування і розвитку гуманістичного за своїми характеристиками комунікативного ядра в особистості на всіх щаблях її онтогенезу. А це передбачає постійну увагу до розвитку до високого рівня здібностей індивіда до пізнання іншої людини і самопізнання, ставлення до іншого як до найвищої цінності та вміння творчо будувати безпосереднє спілкування з ним».

         Знання про акме- етнічні відмінності в поведінці чоловіків і жінок, про установки і стереотипах, що склалися у них в контексті своєї культури, дозволяє дослідникам скласти основи для проведення корекційної роботи з метою позбавлення від негативного впливу стереотипів на особу і її професійну самореалізацію. Критеріями соціалізірованності особистості є: зміст сформованих установок, стереотипів, цінностей, картин світу; адаптованість особистості, її нормотіпіческое поведінку, спосіб життя; соціальна ідентичність.

         Виходячи з цього, можна сказати, що етнічні та гендерні стереотипи є одним з непрямих показників зрілості особистості. Одним із завдань акмеології є з`ясування характеристик, які повинні бути сформовані у людини, щоб він у всіх відносинах зміг успішно проявити себе на щаблі зрілості. Ці характеристики завжди обумовлені загальними і приватними обставинами, в яких протікало життя людини. Тому акмеологія простежує механізми і результати впливів макро, мезо і мікросоціумів і природних умов на людину, ставлячи і вирішуючи завдання розробки такої стратегії організації його життя, реалізація якої дозволила б йому оптимально в усіх відношеннях об`єктивувати себе на щаблі зрілості.