28 Марта 2019

Інноваційна акмеологічна педагогіка- кіберакмеологічний аспект управління якістю освіти

Інноваційна педагогіка та якість навчання та наукових досліджень

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

 

            Ця книга вражає своєю душевністю, глибиною, чистотою, духовністю та глибиною вболівання за майбутню долю сучасних українців та їх креативу акмеологічну країну.

            Автор, вперше в Україні, досліджують та аналізують проблему педагогіки з позицій використання інтегрованого підходу до такої науки як людинологія або людинознавство.

            Педагогіка розглядається як комплексна міждисциплінарна наука про людину, а скоріше як сукупність більше як 270 наук (Б.Г. Ананьев), що «займаються» проблемою Людина під кутом зору її вивчення, дослідження, аналізу, виховання та розкриття її потенціально-ресурсних (вроджених і набутих) можливостей. І це робиться професійно і науково-практично, а головне на загальнолюдському рівні.

            Автор, маючи сукупний досвід педагогічно-виховної роботи більше як 40 років, та вивчивши різні світові та вітчизняні педагогічні теорії і практики, вперше дають можливість читачу відчути «аромат» справжньої педагогіки та її прихильність до людини. Я б назвав би навіть цей підхід як - «Аромат Педагогіки» або Педагогіка Людинознавства та Мудрагелії.

            Що ми знаємо про Людину, власне про самих себе? Про наші можливості і бажання у цьому світі? Про наші почуття, дух, розум, мету? Що таке випадковості і як вони впливають на шлях гармонійної життєдіяльності людини? Як треба їх використовувати та застосовувати залежно від успадкованих та набутих здібностей? І, взагалі, навіщо ми існуємо у цьому світі? Яке наше призначення? А головне - навіщо і як нам виховувати, навчати та удосконалювати інших, якщо ми часто не можемо дати ради самим собі?

            Вперше поняття педагогіка як наука, мистецтво, релігія - розкриваються як методологія, технологія, інструментарій пізнання, вивчення, виховання та удосконалення людських акме- можливостей на рівні розкриття найвищих та найкращих здібностей людини.

            Що ми, як педагоги, як дослідники, як вихователі, як науковці, як нарешті знавці людської душі та натури - знаємо про цю натуру? Про її тип, характер, темперамент, звички, стереотипно-рефлекторну поведінку, можливості прийняття рішень, свободу, інтелектуально-креативну діяльність, бажання, мету, можливості тощо? Де і хто нас цьому навчає, чи хоча б повідомляє про те, що це необхідно не тільки знати а і практично використовувати у роботі педагога?

            Як може і повинен діяти сучасний педагог у вихованні і навчанні інших, а головне - самого себе? Хто нарешті навчить всьому цьому педагога, який навчає інших? Хто перевірить і видасть сертифікат акме педагогічної майстерності майбутьому педагогу? Хто перевірить сучасний стан якості неперервної освіти педагога, та якості його навчання та використання набутих знань? Хто допоможе навіть природно інноваційно-креативному і духовно-емпатійному Вчителю стати акме- Педагогам? Чи існують у відповідних педагогічних навчальних закладах акмеолоічні кафедри, лабораторії, наукові акме- підрозділи тощо?

            На всі ці питання і дає відповідь ця книга! Давно вже відомі такі вислови:

«Пізнаєшь самого себе, і пізнаєшь увесь світ» (Сократ).

«Найскладніше у цьому світі, це пізнання самого себе» (Фаллес).

«Людина - вимір усьому» (Протагор).

«Люди - ляльки в руках ляльководів» (Платон).

«Земную жизнь пройдя наполовину,

 Я оказался в сумрачном лесу» (Данте)

            Вчені (В.П. Казначев) наводять дані про колосальну диссеметрію у загальному обсязі наукових знань: «знання про неживу природу складають 95 - 98 %, про природу живої речовини, біосферу - від 2 до 5 %, а про природу людини - меньше 1%». Як наслідок, людина дуже погано знаючі закони розвитку життя на Землі, дійшла до межі - Самознищення.

«Жадностью томимый и тоской,

Душной гнилью род разит людской…

Мир безумный мечется, томится,

Жаждет войн, распутничает, врет.

Заново для каждого родится,

Заново для каждого умрет» (Гарри Гален)         

 

            Не має у людини представлення, як зберегти і відновити основу власного життя, життя людей, що їх оточують, навколишній світ. Існують лтше проекти, що віддаляють терміни катастрофи, але не вказують способів її усунення. Згадайте, чи порахуйте самі, - за останні 5 000 років, без війни людство прожило у сукупності трохи більше 200 років! Коментарі зайві! На слуху у нас, лише такі вислови: «Бажаєшь миру - готуйся до війни», «Не бажаєшь годувати власну армію, будешь годувати - чужу», «Хто не з нами, той проти нас», «Якщо ворог не здається, його - знищують» і тому подібне.

            Влада, гроші, боротьба за ресурси, амбіції, жадоба, жорстокість, поневолення ближніх тощо - стали основними рушійними силами людства. Так може і не треба нічого міняти у людській сфері діяльності, її природі чи генетиці? Може це вроджена якість людини? Може не треба заважати людині - Самознищуватися? «Гони природу в дверь, она влетит в окно» (Карамзин Н.). Може неможливо «зробити» (виховати, навчити) людину бути Самодостатньою, Саморганізованою, Самореалізованою, Самовихованою, Самовдосконаленою, а головне Самозабезпеченою у розумінні гармонійного життєвого шляху?

                        «Люди - самолюбивы, сребролюбивы, горды, надменны.

                         Злоречивы… нечестивы, недружелюбны, непримирительны,

                         Клеветники, невоздержаны, жестоки, не любящие добра»

                                                                     (апостол Павел 2. Кор., 3. 1 - 4).

 

            Автор дає відповіді на всі ці поставлені у передмові питання, використовуючі авторську акме- педагогічну концепцію (формулу, технологію) під назвою «3 П + 3 С»: Порядність, Патріотизм, Професіоналізм + Санологія (Валеологія), Собріологія, Соціологія (Генна соціоніка).

            Можна ще довго перелічувати питання які автор досліджує в книжці для досягнення своєї мети: «побудувати» людину сьогодення, що б жити акме- гармонійно у майбутньму. Це і нейрогенетика, і нейропедагогіка, і нейропсихологія, і нейропсихогенетига, і нейрофізіологія, і інвайроментальна інноваційна педагогіка, і статево-гендерна та сексуально-етасологічна та етнологічна педагогіка тощо.

            Хочу наголосити: перед тим як виховувати, навчати, удосконалювати людину, розкривати її потенційно-ресурсні можливості (а це треба робити задовго до започаткування дитити та її народження), треба спочатку виховати - навчити їх батьків, а краще батьків їх батьків і так далі до 7- го коліна.

            Як це зробити? Раджу - читайте цю книгу!  І не просто читайте, а вивчайте, а головне - застосовувайте у житті.  І це треба робити невідкдадно, і не тільки Вчителям, Викладачам, Педагогам, Батькам, а всім, хто вважає чи хоче бути забажаним, потрібним не тільки собі, але і довкіллю, громаді, а головне всім, хто поважає себе, свою родину, своїх дітей і хоче жити гармонійним щасливим акме- життям - «Що б не було боляче, за марно прожиті роки».

            Сподіваюся, що ця книжка, видана під егідою Української Академії Акмеології, прислужиться справі подальшого становлення і розвитку на акмеологічних засадах нашої акме- педагогіки, акме- освіти та акме- гармонійнійної життєдіяльності українського суспільства. Книга закликає до нових акме- звершень на благо України та її акме- талановитих педагогів.

            На сам кінець процитую мудрого Сократа «Человек с чувствительным пищеворением хватается за то и другое, но при избыточном разнообразии еда только раздражает, а не питает. Так что всегда читайте проверенных авторов, и если даже вы отклонитесь от них, всегда возвращайтесь назад. Каждый день принимайте немного средств от нищеты, смерти и других горестей. И если вы только что в спешке охватили сразу несколько тем, остановитесь на одной из них, чтобы в течении дня осмыслить ее и переварить».