8 Апреля 2019

Концепція гендерно-статевої акмеології гармонійної людини

Акме- концепція: «Три «П»  + Три «С»

          «Нет ничего болем рабського, чем роскошь и нега,

                  И  ничего более царственного, чем Труд»          

                               (А.Македонский  536 - 323 рр до н.е.- ученик Аристотеля)

 

                «Скоріше тіло залишиться без тіні, ніж обдарованість без заздрощів»

                                                                                              (Леонардо да Вінчі)

 

         Людина - це природна істота (ссавець), що успадковує (через гени) і внутріутробно визначається (через умови існування і зростання у материнському лоні) як біологічна індивідуальність.

         Особистість - це людина, як біологічно - соціальна та психологічно - духовно - моральна індивідуальність, що характеризується розвинутою Свідомістю, Підсвідомістю та Над Свідомістю (інтуїцією).

         Акме - Особистість - це універсальна Особистість з якісно і кількісно розвинутою свідомістю, яка характеризується самопізнанням з самооцінкою і само наглядом; самоконтролем з само моніторингом, само зондуванням, само тестуванням, самодіагностикою; самовдосконаленням з самоосвітою, самовихованням, само оздоровленням.

         Авторський підхід до само налаштування Особи на гармонійне життя, досягнення Акме- Успіху (внутрішнього і зовнішнього), розвитку внутрішніх можливостей - полягає у визначенні та реалізації концепції - «Три П + Три С». Вона полягає у наступному:

  • Три П: Порядність, Патриотизм, Професіоналізм;
  • Три С: Собріологічність, Санологічність, Соціологічність.

         Розвиток задекларованої концепції здійснюється за рахунок: потенційно-ресурсних можливостей людини (набутих в наслідок успадкованих і внутрішньоутробних умов існування і розвитку); виховання; освіти; впливу довкілля (внутрішньо-родинного, зовнішньо-суспільного); це може бути: статус, репутація і стан родини, взаємовідносини у родині, освіта і виховання батьків і най ближніх родичів, моральність і  патріотичність родини, мета життєдіяльності і акцентуація родини, родинні відносини до інтоксикантів, наркотиків (алкоголь, куріння), статус дитсадка, школи ВУЗа, статус і «опікунів», вплив креативних акме- людини, вплив ЗМІ (забруднення психіки, мозку тощо).

         Відомо (Ф.Гальтон), що зі 100 обдарованих і талановитих людей - сягають Акме- успіхів - одна людина. «Талантам - треба допомагати, бездарі проб’ються самі».

         Людина як особистість - не може впливати на свої успадковані та уроджені якості (на свій «інстинкт життя», внутрішні програми, фільтри сприйняття), але вона може приймати участь (керувати, корегувати, розвивати) у своєму вихованні, освіті за рахунок застосування рис (параметрів) внутрішнього інструментарію, що використовує такі внутрішні характеристики: енергію тіла і духа, пасіонарність, волю, незалежний розум і характер, епістемофільність, здоров’я, витримка, наполегливість, діяльність, моральність, спостережливість, самостійність.

         Людина - не є вільною у цьому світі, вона суттєво залежить від багатьох факторів, що впливають на її вчинки, поведінку, вибір життєвого шляху, гармонійне існування, вибір професії, успіх, щастя, забажаність, кохання, життєву позицію тощо. Наведемо деякі з них: стан і статус країни народження, форма і якість влади, політика країни, екологія, стан і статус батьків, вплив ЗМІ і генної протоплазматичних дій, культури, патріотизму, духовності, геопатогенних зон тощо. Все це суттєво впливає на життєву позицію, цінності людини через її власні модифікатори (програми) внутрішніх підсистем: мозкову, серцево-судинну, репродуктивну, ендокринну, гормональну, м»язово - костну, кров»яносно_лімфатичну, психічну тощо.

         Людиною у багатьох випадках керує Підсвідомість і Над Свідомість за рахунок: рефлексів, інстинктів, стереотипів, виховання, освіти, програм і фільтрів поведінки, установок, цінностей, реклами, страху, депресії тощо.

         Правда Акме- Особистість має природно-вихований інструментарій подалання цих перешкод і набуття: свободи, незалежності, творчості, успіху, фінансового благополуччя та гармонійності за рахунок  модифікатора  Само - (Self) на основі «Віри + Науки».

         Що є основою  життєдіяльності щасливої конструктивної людини: досягнення задоволення, приємностей, благ від життя; відчуття стабільності, незалежності, за бажаності, реалізованості; гармонійний фінансовий стан, емпатія у родинних стосунках; внутрішня і зовнішня стабільність, не протиріччя між бажаним і досягнутим (між бажанням і можливостями); самоповага, впевненість; психологічний комфорт.

         Розглянемо деякі задоволення людини.

  1. Задоволення Людини: «їсти, пити, спати, що б худобою стати»; нерозбірливі статеві стосунки; алкоголь, куріння, блуд; порнографія; гроші, одяг, агресія, завість, жадоба, гадливість, зв’язки тощо.
  2. Задоволення Особи: любов, цікава робота, хобі, виховання дітей, здоров»я, толерантність тощо.
  3. Задоволення Акме- Особи: творчість, епістемофільність, креативність, інтелектуальність, акмеологічність, нейробіка, передача знань, моделювання майбутнього, оптимізм, комфортність тіла, ума, душі; кохання, акме- мистецтво, розумне харчування, собріологія, санологія, незалежність, орієнтація на результат; Само: освіта і навчання, очищення (тіла, розуму, духа), оздоровлення, виховання, повага, вдосконалення, керування - планування, впевненість; співпраця з самим собою ментальне само налаштування; досягнення успіху через самовдосконалення, власні акме- сили, акме- здібності і розвиток власних езотерік: Siddhi тощо.

         Моральні принципи гендерно-статевої акмеології.

         Автор досліджує проблему гендерно-етасологічної освіти, морально-етичного фактору до якісної підготовки майбутніх учителів та індивідуально-типових особливостей навчаємих, а також до їх особистісного професійного  розвитку, ядром якого є високий рівень загальної культури та сформованості системи морально-етичних цінностей особистості. Актуальність теми базується на необхідності виховання здорової, морально-порядної, патріотичної людини з професіональною освітою та професіональною підготовкою до творчого вирішення проблем освіти та виховання [9]. Матеріал роботи грунтуется на інноваційних авторських дослідженнях стосовно проблеми, що разглядається і проаналізовані такі питання: морально-етичні принципи освіти та виховання; гендерно-етасологічні принципи освіти та виховання; статево-етасологічний підхід; нейропедагогіка: кібернетична акмеологічна нейропедагогіка; педагогічна антропологія у вихованні і освіті. Автор розробив інноваційну акмеологічну гено- філо- типову комп’ютерну технологію для дослідження проблеми моральних принципів освіти і виховання на основі вимірювальної теорії етики: етометрії.

 

Моральні принципи освіти - виховання

   «Управлять можно только Добродетелью,         «Безнравственность Сердца -

      а не Душевными недугами»                                 свидетельствует об ограниченности Ума» (Сенека)             

      (Анри́-Бенжаме́н Конста́н де Ребе́к)

 

         Мораль (лат. moralis – моральний) – система поглядів, уявлень, норм, оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості. Її основу становлять переконання, звичаї, традиції, громадська думка. Вона охоплює всі сфери суспільного буття: ті, що регулюються державою (політика, виробництво, соціальна сфера, сім’я тощо), і ті, які держава чи громадські організації не регулюють (дружба, любов, товаришування, побут).

         Мораль – "регулятор" моральної поведінки людини. Структурно мораль утворює дві сфери: моральна свідомість і моральна практика (моральність), кожна з яких має свою будову. Моральна свідомість – вираження ідеального належного, на яке слід орієнтуватись; це свідомість, що керується певною системою моральних норм, оцінок і принципів у життєдайності, фіксує моральні відносини у суспільстві, що історично змінюються. Вона поділяється на суспільну (моральні погляди і оцінки певних груп людей) й індивідуальну (моральні погляди і оцінки індивідів). Основними елементами суспільної моральної свідомості є: моральні вимоги, моральні цінності. Елементи індивідуальної моральної свідомості (самосвідомості): моральний обов’язок, моральні цінності, що виявляються в моральних мотивах і ціннісних орієнтаціях особистості, почуттях сумління, честі, гідності тощо. Моральна практика – сфера і індивідуально-масових виявів поведінки, стосунків, діяльності, орієнтованих на найвищі, універсальні вселюдські цінності. Моральну практику утворює моральна діяльність і моральні відносини. Моральна діяльність – особлива сфера діяльності, що має предметно-змістову визначеність і специфіку. Вона становить значущість будь-якої діяльності, оскільки на неї поширюються моральні вимоги. Моральна діяльність – єдність моральної свідомості і практичної діяльності. Моральна діяльність і моральна свідомість взаємно породжуються і взаємно зумовлюються, існуючи одна завдяки іншій. Моральні відносини – це сукупність моральних чинників, у які вступають люди у процесі моральної діяльності. Моральні відносини відрізняються в залежності від об’єкту і суб’єкту моральної дії, а також від способу життя. Відомо, що кінцевою метою функціонування суспільства є формування людини як цілісної, всебічно розвиненої особистості. Цю роль виконує насамперед мораль, яка ґрунтується на принципі, згідно з яким людина є найвищою цінністю. Норми Моралі - це правила загального характеру, засновані на уявленнях людей про добро і зло, гідність, честі, справедливості і т.д. Моральні норми і принципи в кінцевому рахунку визначаються економічними та іншими умовами життя суспільства. Цими нормами мають стати: доброчесність, совість, правда, милосердя, доброзичливість, вірність ідеалам, справедливість, добропорядність, братерство, миролюбність, працелюбність, рівноправність, і свободолюбність, глибока віра у людський ідеал – людське щастя.

Совість

Результатом інтеріоризації особистістю моральних вимог суспільства в її само вимоги є почуття морального обов`язку є совість. На сторожі морального обов`язку особистість ставить совість. Совість (сумління) — вияв моральної самосвідомості особистості, її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов`язки, вимагати від себе їх виконання і здійснювати оцінку своїх вчинків.

         Совість  являє собою здатність людини критично оцінювати свої вчинки, думки, бажання. Совість - це внутрішній  Self-людини.  Моральні цінності орієнтують людину в її поведінці. Це виявляється можливим не в силу того, що людині вигідно чи приємно брати їх до уваги у своїх рішеннях і діях. Ці цінності функціонують таким чином, що впливають на волю людини.  Авторитарна совість виражає підпорядкованість зовнішньому авторитету. При авторитарній совісті некритично засвоюється веління деякої зовнішньої сили, релігійної чи соціальної, і виконується її воля. Підкоряючись авторитарній совісті зі страху покарання, людина слідує постановам, які далекі від її власних інтересів.  Гуманістична совість - це голос самої людини, кращого начала в ньому, здатного на саморозвиток. Гуманістична совість не дає людям бути рабами, безмовно підкорятися чужим інтересам, витрачати  життя  даремно.    Значення совісті в педагогіці. Совість як специфічний прояв людського існування потребує особливої ​​уваги у педагогіці. На ранніх стадіях становлення особистості совість виявляється як «голос» значущого оточення - батьків, вихователів, однолітків, і відповідно виявляється в страху перед можливим несхваленням, осудом, покаранням. Совість ірраціональна, тому що має справу не з реальністю, а з можливістю. Для неї відкрито не існуюче, а лише те, що повинно існувати. Як і любов, совість інтуїтивна, вона передбачає належне, вбачає те, чого ще немає. Таким чином, головна функція совісті - самоконтроль.  Совість - це відповідальність людини перед самим собою, але собою як носієм вищих, універсальних цінностей. 

Висновки.

         Автором розглянута проблема - «Три «П»  + Три «С»: гендерно-статевої акмеології гармонійної людини основі акме- гендерології, акме- статеології, акме- фемінології та кібер- акме- нейропедагогіки і досягнень таких сучасних наук про людину як: біології, психології, генетики, гендерології, санології, етасології, акмеологічної нейропедагогіки, антропології, педагогічної антропології у вихованні і навчанні. Велика увага в дослідженні приділяється моральним принципам освіти та виховання, визначенню поняття совісті і її впливу на якість освіти і виховання. Розглянуто статево-етасологічний підхід; нейропедагогічні технології. Особлива увага приділена новій кібернетичній акмеологічній нейропедагогіці; педагогічній антропології. Розроблена Кібернетично Акмеологічна Медико-Біологічна Експертно-Аналітична Гомеостазна Система та кібернетична акмеологічна математично-праксеологічна інтелектно-експертна ергатино-ергономічна аналітична інформаційна система, які використовують інноваційну акмеологічну гено- філо- типову комп’ютерну технологію для дослідження проблеми акме-гендерології. При цьому використовуються засоби Інтернет, дистанційної освіти, вебінари, а також mediated leaning, creative leaning та Leaning circles. Це дозволяє виховати креативного Акме- педагога, який вміє якісно навчати і виховувати.

 

Ближайшие события

Все события
Новые книги

Свежие новости

Читать все новости