11 Апреля 2019

Технологія кіберакмеологічної нейропедагогіки

Інноваційна технологія кіберакмеологічної нейропедагогіки

Кіберакмеологічна нейропедагогічна технологія

            Головна мета кібернетично-акмеологічної акме- нейропедагогіки - застосування комп’ютерних інноваційних технологій для автоматизації проблем нейропедагогіки з метою виявлення ефективних та оптимальних методик, алгоритмів, програм розвитку, виховання, удосконалення та самовдосконалення акме- людини. Авторська методика якісної освіти та виховання базується на технології під назвою кіберакмеологічна нейропедагогіка, яка дозволяє реалізувати перелічені проблеми на основі розробляємої фахівцями Української Академії Акмеології – Кібернетично Акмеологічної Медико-Біологічної Експертно-Аналітичної Гомеостазної Системи. Система аналізує зовнішні і внутрішні параметри, що характеризують стан Людини і робить наголос на «лікарняних засобах», які первинно закладені у організм кожної людини, так званому «Коді акме- здоров’я людини». Система «будує» індивідуальний паспорт здоров’я, патології, аномалії людини і видає їй рекомендації, технології, методики, програми, алгоритми щодо того, як  стати акме- здоровою, як підтримувати своє акме- здоров’я, що треба робити, якщо людина хворіє.

            По суті організм людини – це її приватне інтимне «господарство». Фахівців акмеологів та кіберакмеологів цікавить увесь багатофункціональних організм Людини і її гемо динамічна функція - системно, комплексно та гармонійно. Те ж саме трапляється з вихованням та навчанням людини. Тобто необхідно враховувати її 4 500 характеристик (відмінностей, особливостей), які впливають на генотип та фенотип особи.

            Систему акме- педагогічних здібностей утворюють наступні чинники: дидактичні, академічні, гностичні, конструктивні, перцептивні, мовні, комунікативні, експресивні, організаторські-сугестивні, прогностичніпедагогічно- рефлексивні тощо. Автор досліджуює акмеологічну педагогічну антропологію. Як відомо педагогіка - це мистецтво виховання. Це як терапія у медицині. Антропологія (від др.-греч. ἄνθρωπος — человек; λόγος — наука) — це наукова дисципліна, що вивчає виникнення людини та її рас, зміни у побудові тіла людини у філогенезі і в залежності від довкілля; має три розділи: антропогенез (вчення про походження людини), морфологію людини, етнічну антропологію. Існує антропологія філософська, педагогічна, психологічна, християнська тощо. Термін «антропологія» у науці закріплений за дисципліною, що вивчає природне походження людини та її рас, мінливість будови тіла людини у часі і територіально. Це антропологія у вузькому, спеціальному розумінні слова. Філософська антропологія -  вчення про сутність людини, її походження і сенс життя, про закономірність буття; вчення орієнтовано на синтез конкретно-наукових знань про людину і на побудову його цілісного образу у людино знанні. Філософська антропологія розуміє людину у її тотальності і самоцінності, як творчу у вільну особистість; це головна наука про само сутність людини, її метафізичну природу, законах її розвитку: біологічних, психічних, духовних, соціальних. Вчення філософської антропології про людину має фундаментальне значення для сфери освіти та педагогічної діяльності. Цілісний філософський образ людини, можна розглядати як ідеал освітньої системи. Філософсько-антропологічне вчення може виступити як світоглядна основа педагогічної освіти. Таким чином, акме- педагогічна антропологія - це комплекс наук про людину: анатомія, фізіологія, патологія, психологія, логіка, географія, статистика, політекономія, історія, релігія, цивілізація, література, мистецтво, виховання [2]. Індивідуальна антропологія - це сукупність антрополого-педагогічних наук про людину, що вивчають фізичні, фізіологічні, душевні та духовні особливості людини. Соціальна антропологія - це сукупність антрополого-педагогічних наук, що вивчають людське суспільство з педагогічною метою. Культурна антропологія - досліджує зв’язки людини і культури: структуру  культури, інститути культури; звичаї, побут, мови, соціалізацію людини у різних культурах. Структурна антропологія - дисципліна, що використовує прийоми структурної лінгвістики до аналізу культури і соціального устрою. Біологічна антропологія - досліджує людину у її зв’язках і взаємодією з природним світом.   Психологічна антропологія. Поняття «педагогічна антропологія» у науковий обіг ввів К. Д. Ушинський [66]. Він називав педагогіку мистецтвом, а не наукою виховання. Антропологічні ідеї активно розробляються в зарубіжній педагогіці. Таким чином, психологічна антропологія  - це наука, що вивчає проблему сутності людини та шляхи, засоби і сферу її становлення, наприклад, в освіті, вихованні, а також у економіці, політиці, юриспруденції, медицині, мистецтві тощо. Відомо, що психологічна культура акме- педагогів - різна.   Талановитий акме- педагог характеризується своєю психологічною компетенцією та само спостережливістю (інтроспекцією) та редукцією - вмінням спрощувати складне до більш простого і зрозумілого, без схоластики.          Професійний педагог - це антропотехнолог, тобто людина, що володіє засобами  «інструментарієм» управління процесом становлення людини в освіті.         Автор застосовують гендерний підхід у навчанні на основі Кібернетично-Математичної Психо-Акме Генетичної технології (КМПАГТ). КМПАГТ - призначена для дослідження людини з урахуванням гендерно-статевих особливостей, що впливають на якість навчання та викладання.

 

Ближайшие события

Все события
Новые книги

Свежие новости

Читать все новости